«Під час похорону загиблого Героя Юрія Глеби, навіть небо не могло стримати сліз»

«Під час похорону загиблого Героя Юрія Глеби, навіть небо не могло стримати сліз»

«Під час похорону загиблого Героя Юрія Глеби, навіть небо не могло стримати сліз»

Автор:

Анастасія Квітка

  • Після тривалих семи місяців невідомості та болючого очікування рідні й близькі отримали страшне підтвердження: виконуючи бойове завдання, Юрій Глеба загинув смертю Героя 15.02.2026 року неподалік н.п. Кирпичне Синельниківського району, Дніпропетровської області, внаслідок удару ворожого БПЛа типу FPV.
  • Вчора, 12 жовтня з Героєм прощалися

«Кажуть, коли помирає хороша людина, то небо плаче. Учора , 12 жовтня 2026 року, під час похорону загиблого захисника Юрія Глеби, навіть небо не могло стримати сліз… Попереду похоронної процесії – портрет Героя, державні символи України та корзини живих квітів… Останній путь воїна був вистелений гірляндами осінніх квітів , а військовий оркестр сумно додавав жалю тужливою «Плине кача…» І у великій шані та скорботі всі непедівчани, які , стоячи на колінах, провожали свого захисника» — написала Галина Корніюк, староста Непедівського старостинського округу

Про Героя

Юрій Глеба народився 9 червня 1985 року , в с.Непедівка Глуховецької громади. Закінчив місцеву школу, навчався на автомеханіка у м. Вінниця. Отримавши диплом, деякий час працював у приватному підприємстві в м. Козятин. Був одружений, разом з дружиною виховували дітей – Юлію та Максима. Деякий час разом із сімʼєю проживав на Закарпатті, однак подружнє життя не склалося, і Юрій повернувся до рідного села. Тут працював, будував свої плани, мріяв про майбутнє. Та війна внесла свої жорстокі корективи й перекреслила все, що було задумано.

Коли постала потреба захищати рідну землю, Юрій Глеба не шукав причин залишатися осторонь. 24.07.2024 року , отримавши повістку, він став на захист України. Згодом , пройшовши військову підготовку, матрос Глеба Ю.Ю. воював на Херсонському напрямку. В одному з боїв був важко поранений. Пройшов лікування у шпиталі та реабілітацію, а вкінці 2025 року повернувся на службу на посаду такелажника евакуаційного відділення ремонтної роти ВЧ А 1325. Під час виконання бойового завдання на східному напрямку воїн зник безвісти…

«На жаль, війна забирає найкращих: стійких, вольових, безстрашних і вірних, відданих військовій присязі, але памʼять про їх подвиг залишається вічною. У ці печальні дні Глуховецька громада щиро поділяє горе сім’ї Героя , родини, побратимів та односельчан . Схиляємо голови у глибокій скорботі.Ім’я Глеби Юрія Юрійовича назавжди залишиться в пам’яті нашого народу як символ боротьби за волю та правду на землі» — пише Галина

 Вічна пам’ять та вічна шана Герою!

Читайте:

«В’ячеслав мав ще багато планів і мрій, яким не судилося здійснитися»

(function (i, s, o, g, r, a, m) { i[‘GoogleAnalyticsObject’] = r; i[r] = i[r] || function () { (i[r].q = i[r].q || []).push(arguments) }, i[r].l = 1 * new Date(); a = s.createElement(o), m = s.getElementsByTagName(o)[0]; a.async = 1; a.src = g; m.parentNode.insertBefore(a, m) })(window, document, ‘script’, ‘//www.google-analytics.com/analytics.js’, ‘ga’); ga(‘create’, ‘UA-43975937-4’, ‘auto’, {‘useAmpClientId’: true});
ga(‘set’, ‘title’, ‘«Під час похорону загиблого Героя Юрія Глеби, навіть небо не могло стримати сліз» : 13:10:2026 – РІА Козятин’); // ga(‘send’, ‘pageview’);

ДЖЕРЕЛО